Створюється враження, що вже нинішні можновладці, замість конкретних дій щодо вирішення проблеми екологічної безпеки в селищі Білики, займаються виключно «надуванням щік».
Ось уже понад місяць на сходках, сесіях, у чиновницьких кабінетах та в різних засобах масової інформації жваво обговорюють проблему, яка виникла у зв’язку з діяльністю свинокомплексу «Ясні Зорі», що належить холдингу «Бєлгранкорм-Полтавщина». Підприємство розташоване в межах селища Білики. І ось уже два роки жителі цього населеного пункту скаржаться на нестерпний сморід, що розповсюджується з території комплексу. Попередня влада довгий час замовчувала, а потім «забалакувала» існування цієї проблеми. Мовляв, і тхне воно не так уже й сильно, і запах розповсюджується не з комплексу. Сморід нібито виник через негаразди в діяльності селищної каналізації.
Так тривало близько двох років. Потім змінилася влада на всіх рівнях, а біличанам урвався терпець. Вони провели кілька сходок і сесію селищної ради. І почали вимагати негайного припинення діяльності підприємства. Паралельно жителі селища звернулися до кількох контролюючих інстанцій та органів виконавчої влади з вимогою терміново розібратися в ситуації.
Усі ці події більш-менш регулярно висвітлювались і на сторінках «ЕХО». Та в процесі написання статей журналісти все більше й більше усвідомлювали, що «дєло ясноє, что дєло тьомное». Це, якщо говорити по-російськи. Нижче спробую пояснити, який сенс вкладаю у досить розмите формулювання. На мітингах, сходках, сесіях селищної та районної рад довелось почути чимало полум’яних промов. Одні виступаючі в категоричній формі вимагали закрити «Ясні Зорі», інші ратували за продовження діяльності підприємства. Щоправда, із уточненням «при умові ліквідації смороду і дотримання всіх ветеринарних і санітарних вимог». Було багато емоцій, взаємних обвинувачень і докорів. Але катастрофічно бракувало конкретних цифр, фактів, посилань на відповідні норми українського законодавства.
Потім під тиском громадськості в роботу нібито включились контролюючі органи. Автору навіть вдалося побувати на одній такій перевірці. Комісію очолювали чиновники серйозного обласного рівня: заступник голови Полтавської облдержадміністрації Роман Толстой, начальник управління агропромислового комплексу Сергій Фролов, головний державний ветеринарний лікар області Сергій Аранчій. Із ними в Білики приїхали фахівці екологічної служби, санепідстанції, ветеринарної медицини. «Бєлгранкорм» представляли гендиректор підприємства Павло Терещенко та його заступник Ігор Михайлюк. Чиновники ходили територією комплексу, оглядали відстійники, навіть шукали місця, із яких гноївка могла б витікати і забруднювати довкілля. Смороду на той момент не було. Був специфічний запах, але не дуже сильний і не на всій території комплексу. Лаборанти в цей час проводили необхідні виміри. Потім члени комісії обговорювали проблему. Керівництво підприємства визнавало, що не доклало всіх необхідних зусиль, аби подолати сморід. Та обіцяли поставити додаткові очисні фільтри, застосувати нові детергенти та біологічні організми, частіше проводити змиви в приміщеннях для утримання свиней, щоб не дати з’явитись аміаку.
Так 12 чи 52?
Та все одно автора не полишало відчуття, що щось тут не так, про щось головне не договорюють. Довелось вивчати документи. Одночасно один із посадовців-підпільників відповів на запитання. Воно було дуже простим й звучало наступним чином: «Чи проводились заміри вмісту шкідливих речовин у повітрі в момент, коли сморід дійсно ставав нестерпним і дошкуляв біличанам?» Виявилось, що такі заміри не проводились. Адже перед початком таких досліджень районні спеціалісти повинні отримати відповідне письмове доручення від обласного керівництва. У іншому разі їх дії можуть трактувати як корупцію.
На сьогоднішній день (стаття пишеться 28 квітня — автор) такого доручення немає. А сморід — є. Біличани вже кілька разів повідомляли про це і санепідслужбу, і журналістів. Крім того, є інформація, що в момент проведення досліджень (а смороду в той день не було — автор) ніякого перевищення норм вмісту сірководню, аміаку, фенолу в повітрі не зафіксовано.
Якщо читати документи, котрі видавали «Ясним Зорям» санітарна служба та державне підприємство Інститут санітарії та гігієни імені Марзєєва, то там фігурують різні цифри стосовно кількості свиней, які мають бути розміщені на комплексі. Санепідеміологи давали дозвіл на реконструкцію будівель, вказуючи 2,5 тисяч свиноматок. Інститут імені Марзєєва видав дозвільний документ щодо зменшення санітарної зони до 400 метрів, у котрому є малозрозумілі для широкого загалу фрази: «Кількість утримуваних тварин розрахована відповідно до нормативів площі, на свинокомплексі передбачено постійне утримання 2500 продуктивних свиноматок, 38 кнурів, 1205 голів ремонтного молодняку й оборотну кількість молочних і відлучених поросят та підсвинків. Загальна потужність комплексу з урахуванням оборотного поголів'я тварин у перерахунку на загальну кількість дорослого поголів'я одночасного утримання з урахуванням щотижневої відбраковки становить до 12 тисяч голів».
Між тим, на комплексі живуть 52 тисячі свиней, включаючи свиноматок, поросят, хряків. От і відчуйте різницю: 12 і 52 тисячі. У якому дозвільному документі йде мова про 50 тисяч поросят? А ви ж самі розумієте, що, вибачте за натуралізм, 12 і 52 тисячі тварин «викакують» різну кількість того, що потім стає гноєм. І тхне воно з різною інтенсивністю. І якщо розшифрувати оту чиновницьку казуїстику людською мовою, то стає зрозуміло, що ніякі фільтри, ніякі мікроби, ніяка «хімія» прибрати запах не зможуть. Та й взагалі, застосовувати всі ці «ноу-хау» потреби немає. Адже інститут дозволив утримувати в селищі 12 тисяч свиней. І аж ніяк не 52.
Безумовно, автора можна обвинувачувати в некомпетентності, у тому, що не розібрався у всіх отих термінах. Але ж професіонали чомусь мовчать, як риба. А влада лише «надуває» щоки».
P.S. Навіть недолуге українське законодавство вимагає, аби інформація щодо безпеки людей була відкритою.